Консультація для батьків “Вплив медіа ресурсів на особистісний розвиток дитини”
Сьогодні мультимедійні засоби інформації оточують нас всюди. Медіа встигли завоювати високі позиції в житті кожної людини. Ми опинилися у світі повному інформаційних технологій. З кожним днем мультимедіа все активніше вриваються в наше життя. Діти сьогодні народжуються оточеними технічними пристосуваннями. Вони з самого народження перебувають у мультимедійному середовищі і не уявляють життя без медіа тільки тому, що в прямому сенсі не бачили іншого.
З приходом медіа в наше життя з’явилася величезна кількість розвиваючих програм для дітей: різні диски, ігри, інтерактивні ігри, аудіо книги та казки . Багато батьків відчувають полегшення з появою таких ігор. Адже, що може бути простіше, ніж увімкнути дитині комп’ютер або телебачення, а самим займатися своїми справами? Насправді ефективність такого способу навчання дуже сумнівна.
Психологами доведено, що на ранньому етапі розвитку (у віці до 3 років) дітям необхідно сенсорне і зорове сприйняття. З екрана діти отримують дуже мало інформаційних стимулів, що сприяють засвоєнню знань. У реальному житті, пізнаючи все своїми руками і очима наяву розумові здібності дитини поліпшуються. Іншими словами, дитині потрібен тривимірний світ для кращого розвитку.
Дуже важливим в ранньому віці є психомоторний й мовленнєвий розвиток, що не може бути забезпечений технікою. Дитині потрібно живе спілкування (не однобічне) для забезпечення розвитку вербального і емоційного інтелекту, формування навичок конструктивної комунікатики з оточенням, та адекватної соціалізації.
З екранів комп’ютерів і телебачення малюк бачить тільки двовимірний світ. Граючи на комп’ютері, або дивлячи телебачення дитина практично не взаємодіє з реальними людьми. Тим самим їй не вистачає живої інформації, яку могли б дати дорослі.
Для розвитку мовлення дитині дуже важливо брати участь в діалозі, чого не забезпечує телебачення і комп’ютер. Дитина чує мову з монітору, але участі в цьому не приймає. А тому сучасні діти (більшість хто з них) – «нерозмовляшки».
Медіа виступає як джерело інформації. Її вибір проводитися дитиною суб’єктивно, відповідно до його потреб. А потреби залежать від ціннісних орієнтацій дитини, сформованості у неї моральних переконань. Додамо до цього вікові особливості дитини дошкільного віку і можемо побудувати формулу сприйняття і освоєння інформації. Це пізнавальний психічний процес, що полягає у цілісному відображенні предметів, подій, ситуацій. Цей феномен лежить в основі пізнання світу. Основою пізнання – є безпосереднє сприйняття навколишнього світу.
Говорячи, про позитивну роль медіа, ми, безумовно, маємо підкреслити те, що у дитини з’являється можливість поширити свій досвід, сформувати свій культурний потенціал, оскільки широта представленої інформації набагато випереджає зміст прочитаних книг, відвідування музеїв і виставок. Передачі максимально наближають глядача до реальності. Малюк стає практично учасником цікавих і барвисто представлених подій. Але пасивно, без активного включення в дослідження, що формує у дитини навички здобуття та засвоєння інформації саме таким засобом, без активного пізнавального пошуку.
Мої основні функції практичного психолога в закладі дошкільної освіти пов’язані з охороною фізичного і психічного здоров’я дітей, зі створенням умов, які сприяють їх емоційному, культурному благополуччю і забезпечують вільний та ефективний розвиток здібностей кожної дитини. Реалізація цих функцій вимагає виконання цілого ряду пов’язаних один з одним видів робіт як безпосередньо з дітьми, так і з їх батьками, педагогами та іншим персоналом дитячого садка.
Моїм професійним обов’язком, як практичного психолога дошкільного закладу є – спостереження за розвитком дитини на всіх вікових етапах, відстеження динаміки розвитку пізнавальної, емоційно-вольової, особистісної сфер дитини. В своїй практиці я, як фахівець, проводжу індивідуальні та групові заняття з дітьми, що мають корекційно-розвиваючу спрямованість. Всі заняття проходять в ігровій формі, з елементами казкотерапії, арт-терапії, рухливих ігор, психогімнастики (де використовую мімічні та пантомімічні етюди, вправи, що мають психотерапевтичну спрямованість). Також на заняттях використовую музичні компакт-диски, мультфільми, презентації. Діти звичайно з великим задоволенням відвідують такі заняття.
З метою розвитку емоційно-вольової сфери, формування позитивного ставлення до оточення та навичок адекватної комунікації, заохочую дітей до спільного аналізу відомих народних казок, наприклад: «Колобок», «Три ведмедя», «Івасик-Телесик», «Пан Коцький». Це сприяє формуванню та розвитку вербального інтелекту, вмінню висловлювати свою думку, приймати участь в дискусії, а також наближає дитину до культурної творчості.
Під час хвилинок розваг використовую дитячі рухові ігри: «Коло щирості», «Добрий настрій – по колу», «Що погано – що добре», «Абетка настрою», що має формувати у дітей позитивне ставлення до соціального оточення, відповідальність за власні дії, вміння усвідомлювати власні емоції, простежувати і усвідомлювати послідовність зв’язків і подій.
Після перегляду повчальних мультфільмів у дітей формується уміння усвідомлено сприймати інформацію, спостерігати, аналізувати, висловлювати свої думки, відповідати на питання, співчувати та запам’ятовувати події.
Для підвищення зацікавленості вихованців, на своїх заняттях я використовую мультимедійні презентацій, які надають мені змогу побудувати освітній та розвиваючий процес в психологічно коректному режимі функціонування уваги, пам’яті, сприйняття дитини. А дітям такий метод допомагає приймати, усвідомлювати та засвоювати деяку важливу і корисну інформацію в приємній та цікавій формі. Наприклад: інформація щодо гігієни власного тіла, ротової порожнини; інформація щодо правил поведінки вдома та у закладах, інше. Завдяки презентацій заняття стає емоційно забарвленим, привабливим викликає у дитини живий інтерес, є прекрасним наочним посібником і демонстраційним матеріалом, що сприяє мотивації до пізнання, забезпечує результативність заняття. Такі методи використання медійних засобів дають змогу узагальнити отримані знання, а ще — активізують пізнавальний інтерес, сприяють засвоєнню дітьми запропонованого матеріалу.
Комп’ютер, як інструмент для обробки інформації, служить і потужним технічним засобом навчання і відіграє роль незамінного помічника у роботі з дітьми. Тому що комп’ютер приваблює дітей, як будь-яка нова іграшка, і саме так у більшості випадків вони на нього дивляться. Під час комп’ютерних занять у дітей поліпшуються пам’ять і увага. Діти в ранньому віці мають мимовільну увагу, тобто вони не можуть усвідомлено намагатися запам’ятати той або інший матеріал. Дитина мимоволі звертає увагу на навчальний матеріал якщо він є яскравим й цікавим. І тут комп’ютер просто незамінний, тому що передає інформацію у привабливій для дитини формі, а це не тільки прискорює запам’ятовування матеріалу, але й робить його осмисленим і довгостроковим.
В своїй професійній практиці маю звертати увагу і на роботу з батьками в даному напрямі. Вдома батьки, як правило, не беруть активну участь у спільному з дітьми перегляді телепередач, у сумісних комп’ютерних іграх, що може призвести до сумних наслідків. Безконтрольне тривале перебування дитини перед телевізором (або комп’ютером) негативно впливає не тільки на загальний психофізичний і емоційний стан дитини (порушення зору, осанки, дефіциту рухів), але може привести і до психічного розладу. Здається, що малюк сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнятий достатньо цікавою справою. Але мовлення — це не повторення чужих слів та їх запам’ятовування. Опанування мовленням відбувається в живому спілкуванні, коли дитина не тільки слухає, а і відповідає на спілкування, при цьому бере участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоціональний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Тому (на мою думку) є дуже важливим проводити консультації з педагогами та батьками на цю тему. Під час консультаційних бесід з педагогічним персоналом та батьками я також використовую презентації і пропоную дорослим хвилинки психомоторного розвантаження, щоб вони теж усвідомлювали: яким важливим для кожного з
нас є рух. Бо рух – це життя! Я пропоную педагогам і батькам виконувати деякі психогімнастичні вправи, які виконують їх діти під час занять з психогімнастики. Це такі вправи як розтяжки та скручування, здорове дихання, самомасаж. Також як релаксацію пропоную вправи з елементами медитативних технік, музикотерапії, тощо.
Я вважаю, що нам, дорослим, слід пам’ятати про ту відповідальність, що покладена на нас за майбутнє наших дітей. А тому ми маємо зробити все можливе, щоб вплив інформаційного потоку на розвиток особистості дитини був тільки позитивним.
Використано інтернет ресурс: